Шматування Полтавського ГЗК: Жеваго вивів $620 млн, а Крючков форсує процедуру банкрутства

Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат — один із промислових гігантів вітчизняної економіки — став епіцентром жорсткого протистояння за розподіл активів між оточенням Костянтина Жеваго та бізнес-групою Леоніда Крючкова. У той час як державні органи накладають арешти на майно та передають корпоративні права до управління АРМА, підприємство опинилося на межі знищення через штучні боргові зобов’язання, судові позови та багаторічні фінансові махінації з виведення капіталу в офшорні зони.

Через масштабні руйнування об’єктів енергетичної інфраструктури виробничий комплекс ГЗК був змушений двічі повністю зупиняти роботу — восени 2025 року та взимку 2026 року. Наразі персонал підприємства переведено на скорочений триденний графік, під загрозою звільнення опинилися приблизно 4,5 тисячі мешканців міста Горішні Плавні. Саме цим критичним становищем комбінату скористалася компанія ТОВ «Максі Капітал Груп», яка безпосередньо пов’язана з Леонідом Крючковим, розпочавши агресивну юридичну атаку.

Ще у 2020 році ця структура викупила на аукціоні Фонду гарантування вкладів пул кредитних вимог збанкрутілого банку «Фінанси та Кредит» загальним обсягом майже 6 мільярдів гривень, куди входили й борги Полтавського ГЗК на суму близько 4,7 мільярда гривень. Весь цей пакет зобов’язань дістався фірмі Крючкова за безцінь — усього за 85,6 мільйона гривень. При цьому в біографії активу є суттєва деталь: у 2015 році банк уже встиг стягнути з комбінату частину цих коштів у розмірі 3,4 мільярда гривень. Згодом судова інстанція визнала це списання протиправним і зобов’язала фінустанову повернути гроші, але підприємство їх так і не побачило. Попри фактичний розрахунок, ті самі фінансові претензії були висунуті підприємству повторно, але вже від імені структур Крючкова.

Одночасно з цим було запущено процес офіційного банкрутства комбінату. У лютому 2026 року суд дав старт відповідному провадженню, що миттєво спровокувало обвал котирувань акцій материнської компанії Ferrexpo на міжнародних біржах на 28%. Тимчасовим розпорядником майна було затверджено Дмитра Кучерявого, якого журналісти-розслідувачі зараховують до пулу юристів та менеджерів, орієнтованих на Павла Фукса.

Проте базовим джерелом системної кризи на ГЗК залишаються дії його багаторічного власника Костянтина Жеваго. Офіційні аудиторські звіти свідчать, що закордонні компанії з орбіти Ferrexpo AG накопичили перед Полтавським ГЗК заборгованість на суму понад 620 мільйонів доларів США. Логіка процесу була максимально примітивною: комбінат відвантажував залізорудну сировину іноземним трейдерам Жеваго, ті перепродували продукцію кінцевим споживачам по всьому світу, але кошти на рахунки українського виробника в необхідному обсязі не повертали. Лише за підсумками 2024 року близько 85% усього обсягу експорту комбінату реалізовувалося через посередництво компаній Ferrexpo AG та Fevamotinico Sarl.

На тлі цих цифр публічні нарікання Жеваго на фінансові труднощі підприємства через затримку державного відшкодування ПДВ у розмірі близько 90 мільйонів доларів виглядають як звичайна маніпуляція, адже борг його власних структур перед ГЗК перевищує цю суму майже в сім разів. Додатково становище олігарха ускладнюється численними кримінальними провадженнями, серед яких і справа про фінансування неправомірної вигоди для колишнього голови Верховного Суду Всеволода Князєва. У 2026 році Державне бюро розслідувань домоглося передачі в розпорядження АРМА 49,5% корпоративних прав Полтавського ГЗК, його нерухомого майна та інших комерційних активів бізнесмена. Проте реального операційного контролю над промисловим об’єктом державні інституції так і не встановили.

У результаті Полтавський ГЗК перетворився на класичний зразок руйнування стратегічного індустріального активу, який системно знекровлювався через вимивання обігових коштів за кордон, штучне створення боргових пасток, судові процедури банкрутства та безкомпромісну боротьбу олігархічних кланів за залишки промислового потенціалу країни.